Перехворіє він, перехворіє
цей кволий світ, наміряний на мрію,
зневірений, зневажений богами,
немов зім′Ята спроба оригамі.

Перехворіє він, перехворіє
і вирине із того чорторию,
куди ми всі – хоч в чомусь солідарні –
знесли його, мов душу у лихварню.

Перехворіє він, перехворіє,
у нім іще живі поводирі є –
не всі розіпнуті чи підняті на списи –
здоровим глуздом людству збереглися.

Перехворіє він, перехворіє.
Завжди нам залишається надія
і та мала гірчинка на долоні,
що вище найпишніших церемоній.

Перехворіє він, перехворіє,
переросте юнацьку аритмію,
любов надбає чисту й полум′яну –
не як процес, а як стабільність стану.

Перехворіє він, перехворіє
багатовладдям і багатовір′ям
війною, бідністю, жорстокосердям,
жадОбою життя і страхом смерті.

Перехворіє…


© Лариса Іллюк


@темы: scripta manent, thoughts that breathe and words that burn, this pain is just too real